Жовте пожухле листя падало під ноги. Холодний вітер колихав руде волосся на голові маленького хлопчика, який сидів один серед великого міста. З дитячого будинку він втік рік тому. Своїх батьків ніколи не знав. Зараз він жив лише своїми дитячими мріями та сподіваннями.
Він розмовляв з квітами, які низько нахилялися від сильного вітру, співав пісні маленьким бджілкам... Вони його розуміли, але допомогти нічим не могли.
Холодними вечорами його серце наповнювалось сумом. Маленькі, але гіркі сльози котилися по обличчю. Він дивився на дітей, які йшли вулицею з батьками, сміялися і мали змогу називати когось мамою.
Багато людей ходило навкруги, але він був один... Дехто сміявся з нього, називаючи невдахою, дехто просто проходив мимо, кидаючи байдужий погляд у його бік. Але були ті, хто розумів його. Йдуть собі та пригостять хлопця цукеркою чи бубликом, зігріють теплим словом. Таких людей він хотів називати мамою, бо лише завдяки їм ще жив у цьому жорстокому світі, мав якусь надію.
Обірвана одежа вже не гріла від холоду. Осінні зливи та морози змусили хлопця шукати десь притулок. Він кутався в сорочку, ховав руки, але зима нещадно нагадувала про себе.
- Допоможіть, - шепотів він і більше нічого сказати не міг. Змерз...
Одного вечора чиясь тепла рука торкнулася його плеча.
- Допоможіть, - прошепотів він єдине слово.
- Ходімо до мене, - почув хлопець ніжний голос незнайомої йому жінки, та чомусь здався він таким рідним та близьким. На обличчі дитини з’явилось щось схоже на усмішку. Пішли...
Гарячий чай та тепле ліжко – це те, про що він міг лише мріяти. І квартира ця здавалась рідною, якимсь теплим промінцем серед холодної темної ночі. Наступного ранку випав сніг. Білий-білий вкривав він собою всю землю. Дивлячись у вікно, хлопець посміхнувся. Як нова чиста сторінка його життя, лежав сніг. Він зрівняв усі чорні плями на землі так само, як починав вже забувати хлопчина свої сльози...
Наталья Новикова,
Горловка, Украина
Привет всем! Я студентка литературного факультера Луганского университета. Работаю журналистом во всеукраинской газете "Разговор", служу детям-сиротам и люблю Христа. e-mail автора:bigmirjc@mail.ru
Прочитано 7908 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А у Вас? - виктор Это мое самое первое творение. Лежало с еще тех времен, когда на столах стояли "286"-е, а "Windows 95" звучало почти как песня. С тех пор эта зарисовочка резалась, кромсалась, изменялась. Жалко было бросать. Что из этого получилось, хотелось бы узнать у читателей. Буду благодарен за критику (в т.ч.)
Проповеди : Избавление от страха и болезни. Часть вторая - В. Навлинский Из предисловия видно, что эта книга была опубликована в 1957 году. С тех пор прошло 42 года. Орал робертс все еще жив и трудится во славу Господа. Он основал Университет, где обучаются студенты для Евангельского служения. Им построена "молитвенная башня", где круглосуточно возносятся молитвы. Мне посчастливилось видеть Орала Робертса на видеокассетах, а мои родственники посещают его церковь в городе Талса, штат Оклахома, США. Слава Господу за этого труженника на Его Ниве!
Поэзия : Морд. Багана (мордовская сторона) поэма - Валентина Солдатова Поэма "Морд.Багана" составлена мной из пятидесяти фотографий и стихотворений к ним, которые сложились в поэму, размещённую в брошюре из 52 страниц, выпущенную самиздатом. Жаль, что не могу показать все фотографии, предлагаю только обложку.
Эта книжечка составлена по рассказам Николая Скворцова, уроженца Морд. Баганы. Его желание возродить родное село не оставило меня равнодушной и побудило к написанию этой поэмы. В ней я выскажу и своё отношение к увиденному. Мои фотографии помогут вам насладиться красотой родного края и сделать всё для его возрождения.
