Конопатые, рыжие, медные листья сыплют тополь и ясень на пыльный асфальт.
Старый дом с черепичною красною крышей прошептал мне как будто: «Я... рад»…
Вижу, спрятался кто-то за яблонькой… вот с футбольным мячом выбегает мой брат…
Как виденья из прошлого, эти наши весёлые, перепалки: «Ты рада??? Я – рад!!!»….
Закружилась земля под босыми ногами: небо, детство и сказочный тот звездопад…
Здесь мальчишка однажды, что жил по соседству, прокричал мне отчаянно: «Я тебе рад!»
Вот скамеечка та же, в красивой беседке, с вензелями решётку лозою обвил виноград…
Он стоял здесь с цветущей айвовою веткой, обнимал и на ухо шептал: «Я так рад…»
Почему не искал ты тогда меня, милый!? И зачем вдруг сегодня нашёл, всё и так невпопад…
Седовласый, спокойный и очень счастливый улыбнулся смущённо в ответ: «Я тебе очень рад…»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
